рік формування сучасного поселення
Тернопільщина · Гримайлівська громада
Село,
що пам’ятає
Монастириха — невелике село між Товтрами й лісами Медоборів. Його історія збереглася в архівах, книгах і родинних переказах.
Гортати історію ↓Медобори — природний ландшафт краю
01 / Село
Монастириха
на схилах Товтр
Село лежить біля витоку Білої Криниці, на східних схилах Товтрової гряди. На захід і південь тягнуться заповідні ліси «Медоборів».
Сучасне поселення сформувалося 1912 року після парцеляції землі місцевого маєтку. Водночас археологічні знахідки поблизу свідчать, що люди жили тут задовго до нашої ери.
Краєзнавча довідка «Тернопільщина» ↗жителів зазнали радянських репресій
відомих полеглих учасників ОУН і УПА
жителів за даними 2014 року
Коротка хронологія
Поблизу села виявлено пам’ятки культури Ноа.
Археологічні знахідки пшеворської культури.
Назву пов’язують із монастирем на Старій Монастирисі, який, за місцевою версією, знищили ординці.
Після парцеляції землі місцевого маєтку виникло сучасне поселення.
Споруджено муровану церкву Вознесіння Господнього.
Село перебувало під нацистською окупацією; 14 односельців загинули у Червоній армії.
Репресії, депортації, підпілля ОУН та участь жителів у збройній боротьбі УПА.
Насипано символічну могилу Українських січових стрільців.
02 / Визвольний рух
Боротьба,
репресії, пам’ять
Історія села 1940-х років складалася не лише з боїв. Це були підпільні друкарні, зв’язок, передача харчів, втечі, арешти, депортації та опір примусовій колективізації.
Сім полеглих
Відомі імена учасників ОУН і УПА з Монастирихи
Йосип Ваврик
Степан Дуда
Дмитро Куж
Василь Охота
Дмитро Солодкий
Марія Фостаківська
Матвій Фостаківський
* У краєзнавчій довідці Марія Фостаківська подана як 1912—1947. Біографічний нарис про Степана Борозного називає його матір Марію Кушнір-Фостаковську, 1900 р. н., яка також загинула 1947 року. Чи йдеться про одну особу, ще потребує перевірки.
Перелік у виданні «Тернопільщина» ↗
Степан Борозний · фото з публікації NikopolnewsПовернене ім’я · 1921—2012
Степан Борозний
Народився в Монастирисі, член ОУН від 1939 року. Друкував підпільні листівки, воював із підрозділами НКВС, пережив смертний вирок, Норильськ і заслання.
У травні 1941 року його вислали до Тюмені, звідки він утік і пішки повернувся в Україну. Після полону 1945 року смертну кару замінили двадцятьма роками каторги. 1953 року брав участь у Норильському повстанні політв’язнів. Реабілітований 1993 року.
Воячка УПА
Стефанія Вовчук
Народилася 1925 року в Колодіївці, жила в Монастирисі. Заарештована 25 серпня 1945 року; засуджена до десяти років таборів із конфіскацією майна. Звільнена 1954-го, реабілітована 1992 року.
Зв’язок з ОУН
Євдокія Тарнавська
Народилася 1893 року в Хмелиськах, жила в Монастирисі. Заарештована у січні 1946 року за підтримання зв’язку з ОУН; п’ять років таборів. Реабілітована 1990 року.
03 / Архівний запис
Монастириха,
1948
Два фрагменти зі зведень підпілля, надрукованих у 50-му томі «Літопису УПА». Збережено зміст, але не лексику першоджерела.
У записі сказано, що шестеро радянських провокаторів, які видавали себе за повстанців, забрали три пари чобіт у Василя Магеровського.
Сторінка 899Інше повідомлення стверджує, що повстанці вбили Розалію Чуб, Химу Гібнер і Дениса Куліша, назвавши їх прибічниками сталінської влади.
Сторінка 90704 / Родинна пам’ять
Дідик,
Фостаківські,
Флисак
Родина Фостаківських · документований слід
Криївка, 1947 рік
У біографії Степана Борозного його мати Марія Кушнір, 1900 року народження, після смерті першого чоловіка вийшла заміж за Мафтея Фостаковського. На початку радянських репресій він пішов у підпілля.
У 1947 році Марія загинула в криївці разом із чоловіком та іншими повстанцями, яким принесла їжу. Імовірно, Мафтея Фостаковського можна ототожнити з Матвієм Фостаківським, 1912—1947, але це робоча версія, а не доведений факт.
Варіанти написання у джерелах: Фостаківський / Фостаковський; у цитованому документі НКВС прізвище було помилково записане як «Файтковський».
Біографія Степана Борозного та архівне інтерв’ю ↗Родина Дідик · відкрита сторінка
Те, що ще треба повернути з пам’яті
Присутність родини Дідик у Монастирисі зберігається в родинній пам’яті, але у доступних опублікованих переліках поки не знайдено біографії, яку можна певно прив’язати саме до села.
За родинною пам’яттю: прізвище пов’язане з історією Монастирихи та потребує доповнення іменами, світлинами, роками життя й переказами.
Для пошуку варто переглянути метричні книги парафії та книги реєстрації народжень 1944—1946 років, у чиїх описах прямо зазначена Монастириха.
Опис фондів Державного архіву Тернопільської області ↗Флисак / Флісак · можливий слід
Йосип Флисак із сусіднього Вікна
«Літопис УПА» описує подію 14 жовтня 1948 року в селі Вікно: Йосипа Флисака тяжко побили, намагаючись силою змусити підписати заяву про вступ до колгоспу. Попри побиття й погром у хаті, він не підписався.
Важливо: джерело пов’язує Йосипа з Вікном, а не з Монастирихою. Його можливу спорідненість із родиною Флисак із Монастирихи треба перевіряти.
«Літопис УПА», том 50, сторінка 902 ↗05 / Сусідні села
Вікно
і Турівка
Монастириха не була островом. Дороги, парафії, ліси, підпільні зв’язки й родинні шлюби поєднували її з навколишніми селами.
Музей Федоровича у Вікні · фото «Урядового кур’єра»Вікно · Гримайлівська громада
Музей, Франко
і Федоровичі
Вікно лежить біля Медоборів і відоме карстовими озерцями-вікнинами. У селі діє музей родини Федоровичів — господарів, меценатів і діячів українського національного відродження.
- Іван Федорович створив книгозбірню й мистецьку колекцію, писав українські поезії та був депутатом Державної ради Австрійської імперії.
- Володислав Федорович очолював «Просвіту», підтримував українську освіту, студентські стипендії, ремісничі школи й народні промисли.
- Іван Франко у 1883—1884 роках працював у Вікні з архівом Федоровичів і написав дослідження «Гримайлівський ключ».
- Дарія Віконська — літературний псевдонім Кароліни Федорович, письменниці, мистецтвознавиці та перекладачки.
- Ганна Чемера уклала книжку про Вікно й 2007 року заснувала музей «Незабутні імена», зібравши понад тисячу експонатів.
Ще один слід: у зведенні за 14 жовтня 1948 року описано спротив Йосипа Флисака з Вікна примусовому вступу до колгоспу.
«Урядовий кур’єр»: притягальна сила Вікна ↗Турівка · Підволочиська громада
Від Чорних запорожців до УПА
Перша письмова згадка про Турівку датована 1457 роком. У вересні 1920-го тут стояв 1-й кінний полк Чорних запорожців Армії УНР. У середині 1930-х у селі виник осередок ОУН.
Петро Олійник 1942 року здався нацистам і був розстріляний, урятувавши від страти 83 односельців-заручників. Деталі події походять із краєзнавчого переказу.
Розповідь Юрія Мокрія ↗На місцевому цвинтарі поховано 17 вояків УПА. 17 грудня 1944 року поблизу Турівки загинув районовий провідник ОУН, сотник УПА Петро Луб’янецький.
У Турівці народився Степан Савка — народний артист України, ілюзіоніст і телеведучий, чиї програми та виступи бачили у десятках країн.
Полеглі учасники ОУН і УПА з Турівки
М. Бабій · П. Верениця · М. Грицай · П. Коцюбинський · Й. Корейко · Д. та Й. Мартинюки · Д. та І. Олійники · І. та П. Паламарі · А., І. та П. Процишини · М. Сось · М. Швачук
Церква Вознесіння Господнього · Монастириха06 / Місце громади
Церква
Вознесіння
Храм збудували у 1938—1939 роках. У радянський час його закрили та використовували як зерновий склад. Від 1988 року в церкві знову моляться.
Сьогодні спорудою почергово користуються громади УГКЦ та ПЦУ — рідкісний приклад спільного простору в малому селі.
Інтерактивна карта УГКЦ ↗07 / Світлини
Село
і його контекст
Точні підписи відділяють світлини з Монастирихи від ілюстрацій ширшого історичного контексту.
Маєте старі чи сучасні світлини Монастирихи? Ця галерея задумана як жива родинна збірка — з іменами людей, датами та історіями за кадром.
08 / Джерела й метод
Архів не мовчить.
Він говорить уривками.
На сайті поруч існують перевірені факти, архівні свідчення та усна родинна пам’ять. Спірні місця позначені прямо. Нові документи можуть уточнити або змінити окремі висновки.
- «Тернопільщина. Історія міст і сіл», том 2
- Енциклопедія сучасної України: Степан Борозний
- Віртуальний музей Харківської правозахисної групи
- «Реабілітовані історією. Тернопільська область», книга 4
- «Літопис УПА», том 50, книга 2
- Інтерактивна карта Української Греко-Католицької Церкви
- «Урядовий кур’єр»: Вікно та музей Федоровичів
- «Тернопільщина»: історія Турівки